9 січня 2019 року набув чинності Закон України від 18.12.2019 року №2657-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)».

     Булінг (цькування) - це діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров'ю потерпілого. 

     Типові ознаки булінгу (цькування) такі:

·         систематичність (повторюваність) діяння;

·         наявність сторін - кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за нявності);

·         дії ябо бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

Порядок подання та розгляду заяв
щодо випадків булінгу (цькування) у закладі освіти

·         Заяву про випадки булінгу у закладі освіти має право подати будь-який учасник освітнього процесу.

·         Заява подається керівнику закладу освіти відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

·         Здобувач освіти, який став свідком булінгу у закладі, зобов'язаний повідомити про це вихователя, психолога або безпосередньо керівника закладу освіти.

·         Педагог або інший працівник закладу освіти, який став свідком булінгу або отримав повідомлення про факт булінгу від здобувача освіти, який був свідком або учасником булінгу, зобов'язаний повідомити керівника закладу освіти про цей факт.

·         Керівник закладу освіти має розглянути звернення.

·         Керівник закладу освіти створює комісію з розгляду випадків булінгу, яка з'ясовує обставини булінгу.

·         Якщо випадок цькування був єдиноразовим, питання з налагодження мікроклімату в дитячому середовищі та розв'язання конфлікту вирішується у межах закладу освіти учасниками освітнього процесу.

·         Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт, то керівник закладу освіти повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей.

·         Потерпілі від булінгу та законні представники здобувача освіти можуть звернутись на гарячу лінію ГО «Ла Страда-Україна» з протидії насильству в сім'ї або із захисту прав дітей; до соціальної служби з питань сім'ї, дітей та молоді; Національної поліції України; Центру надання безоплатної правової допомоги. Після отримання звернення дитини, відповідна особа або орган інформує керівника закладу освіти у письмовій формі про випадок булінгу. Керівник закладу освіти має розглянути таке звернення та з'ясувати всі обставини булінгу.

Порядок реагування на доведені випадки булінгу

(цькування) в закладі дошкільної освіти

1.    У разі підтвердження факту вчинення булінгу (цькування), за результатами розслідування та висновків Комісії, створеної у закладі дошкільної освіти з розгляду випадків булінгу, повідомляються уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та служби у справах дітей про випадки булінгу (цькування) в закладі дошкільної освіти.

2.    Виконується рішення та рекомендації комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) в закладі дошкільної освіти.

3.    Надаються соціальні та психолого-педагогічні послуги здобувачам освіти, над якими вчинили булінг, або тим що стали його свідками та постраждали від булінгу.

4.    Визначаються відповідальні особи, причетні до булінгу (цькування) та накладаються адміністративні стягнення.

Стаття 172 Кодексу про адмінправопорушення передбачає штраф від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 - 1700 грн.) або громадські роботи від 20 до 40 годин, якщо цькували вперше, від 40 до 60 годин, якщо дії вчинили повторно, або знущалась група осіб.

Щоб протидіяти булінгу, права і обов'язки учасників

освітнього процесу розширено:

       Педагогічні працівники:

·         Мають право на захист під час освітнього процесу від будь-яких форм насильства та експлуатації, у тому числі булінгу (цькування), дискримінації за будь-якою ознакою, від пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю;

·         Зобов’язані повідомляти керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком якого вони були особисто або інформацію про які отримали від інших осіб, вживати невідкладних заходів для припинення булінгу (цькування).

       Поради дітям щодо протидії булінгу (цькуванню):

·         Уникати агресора й перебувати у товаристві друзів. Постійно перебувати у товаристві приятеля, щоб не залишатись наодинці з недругом. Перебувати в оточенні приятелів у транспорті (у шкільному автобусі), у коридорах або на перерві – скрізь, де можна зустріти кривдника. Запропонувати те ж саме своєму другу.

·         Стримувати гнів. Розхвилюватись у зв'язку зі знущанням природно, але саме цього й домагаються агресори. Це змушує їх відчувати себе сильнішими. Намагатися не реагувати плачем, не червоній і не перейматися. Це вимагає великої кількості тренувань, але це корисна навичка дати відсіч агресору. Іноді корисно практикувати стратегію приведення себе в повну рівновагу, наприклад, рахувати до десяти, робити глибокий вдих або просто йти. Іноді треба навчати дітей робити непроникний вираз обличчя, поки вони не позбудуться небезпеки (посмішка або сміх можуть провокувати розбишаку).

·         Діяти хоробро, йти та ігнорувати агресора. Твердо й чітко сказати йому, щоб він припинив, а потім розвернутися й піти. Намагатися ігнорувати образливі зауваження, наприклад, демонструвати байдужість чи вдавати, що захоплений бесідою по мобільному телефону. Ігноруючи задираку, показувати, що він байдужий. Зрештою, він, імовірно, утомиться діставати 

·         Усувати провокаційні фактори. 

     Рішучі дії:

·         Розказати дорослим про знущання. Вихователю, директору, батькам, вони можуть допомогти припинити знущання.

·         Нічого не боятися, не мовчати, розповідати про це. Поговорити з кимось, наприклад, із батьками, вихователем, помічником вихователя, практичним психологом, завідувачем, братом, сестрою або другом. Вони можуть запропонувати деякі корисні поради, і навіть якщо вони не можуть виправити ситуацію, це допоможе відчути себе менш самотнім. Зателефонувати до єдиного контакт-центру системи безоплатної правової допомоги та отримати там поради, правовий захист (покроковий алгоритм дій, як діяти в тій чи іншій ситуації) 0 800 213 103.

·         Повідомити про факт цькування Національну поліцію України. Зателефонувати за номером 102 та розказати усі подробиці знущань.

     Виховання молодого покоління – це невід’ємна складова правопросвітництва. І дуже важливо, щоб діти усвідомлювали своє право бути захищеними і знали, як діяти у разі посягання на їхню честь та свободу.